Ходімо дальше, дальше слава, а слава — заповідь моя…

Кажуть, подорожі розширюють кругозір. А мені щось навпаки – все звужується!

Краще сказати, подорожі перекроюють уявне бачення на реальне. От наприклад, я справді думала, що “москалі” – то слово, щоб негарно називати росіян і де факто такі люди не існують. Щонайменше, у моєму тернопільсько-луцько-київському паноптикумі таких фігур не було. Навіть свою родину на Сході я схильна вважати просто російськомовними українцями, а не “москалями”. Та доля розпорядилася інакше. Ми з друзями зустріли ТАКОГО яскравого експоната, що пан Шнур точно обрав її для свого наступного кліпу-притчі…

Ні, це не та “москалиця”. Це акторка Ганна Сухомлин, яка виконує роль Катерини від ТГШ.

Трапилося це під час останньої поїздки до Львову на Дитячий книжковий форум та Ігросферу, фестиваль настільних ігор. І ось на тобі, знайомство місяця! Всю історію не переповім, запишу лише висновки.

Більше не привиди

Виявилося, що “москалі” – це просто діти російсько-білоруського етносу, виселенного в Україну в хати винищених українців на початку-середині ХХ ст..  Це я знала ще раніше зі слів очевидців та їх дітей, що мешкали на западєнщіні (кумедне слово, аж не можу, як хтось це каже, так кумедно :)). Характерною їх рисою є те, що в кількох наступних поколіннях діти виселенців так і не змогли ассимілюватися (щонайменш, вивчити українську мову) під впливом вєлікодєржавніцкіх ідєй далекої, злої, але матєрінскої країни. І як футбольні фанати “проекціюють” перемоги своєї команди на своє життя (тобто, виграла моя команда – отже, виграв Я), так і ці люди, без культурної ідентичності, хапаються на русскій язик, яким говорять брудно і гидко, зазвичай, або виклично й провокативно, в особливо клінічних випадках, для того, аби не втратити отого ніжного зв’язку між своєю голотською душею полишенця на чужині з Росією-матінкою.

Перепрошую за такі довгі речення. Але інакше в голові не звучить. Не змучила вас своїми заковиками? 😉

Псування повітря або Слово за ділом?

Та одразу даю відповідь на питання “що з ними робити?”. А нічого. Ці люди живуть в жахливому світі “ізбієнія із-за язика”, російського телебачення, масового дискурсу російської культури, і тому подібного, рідкого й коричневого. Їм і так досталося, вони виїдають себе зсередини і намагаються отруїти нас. Пильнуйте, в разі якщо починає загострюватися бажання “ввєстивайска” або “защіщать права русскоязического насєлєнія” – садити в тюрму і не випускати, поки не здасть ЗНО з української мови й літератури на максимум. І терпляче пояснювати, чому їм надаються права й розширяються їх можливості після вивчення ДЕРЖАВНОЇ мови країни, в якій вони порушили закон, посягаючи на її цілісність та суверенітет. Я без жодної іронії кажу, що треба створювати умови для того, аби людина відчувала, що їй вигідно знати українську, вигідно бути українцем, вигідно захищати цю землю. Це реально, так діяли всі мудрі країни світу, що мали етно-політичні конфлікти. Інші – влаштовували геноцид.

Посмертна маска Тараса Григоровича. Ще той був “москаль” 😉

Як казав мій дід, Я ТВІЙ ДІД!

Словом, давайте просто доглядати своє. Й надалі друкувати якісні українськомовні книжки, вчити іноземні мови, досконало спілкуватися і на вулицях, і в барах, і на сесії ООН. Давайте співпрацювати, запускати нові заводи, бачити в одне одному колег та партнерів. Мести свого двора, робити там дзен, зарядку і навчитися здороватися з посмішкою. А все решта – прикладеться. “Москалі” – не перепона.

Відновимо культуру -відновимо ментальну безпеку. Спокій та впевненість у собі не дасть вестися на провокації. Захищайте те, що ви любите, прощайте своїм ворогам, і хай правда буде на нашому боці!


Зображення обидва: https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Taras_Shevchenko?uselang=uk

comments powered by Disqus